Сертифікація в Україні: чому знак CE не діє і що насправді потрібно для джерел живлення

Ця стаття — для інженерів з якості та фахівців із нормативної відповідності на українських підприємствах, які імпортують, збирають або обслуговують джерела живлення, інвертори, ДБЖ та випрямлячі. Її мета проста: пояснити, які саме вимоги діють в Україні станом на вересень 2026 року, спираючись лише на чинні нормативно-правові акти та національні стандарти. Ми — виробник проводу з потрійною ізоляцією (triple insulated wire, TIW), але ця стаття нічого не продає: це розбір нормативної бази, а не комерційна пропозиція. Якщо після прочитання ви зможете самостійно перевірити будь-якого постачальника — зокрема й нас, — вона виконала своє завдання.

1. Головна пастка: знак CE не робить виріб законним в Україні

Найпоширеніша помилка під час планування імпорту звучить так: «на обладнанні є маркування CE, отже, його можна вводити в обіг в Україні». Це не так.

Україна не визнає знак CE як підставу для введення продукції в обіг. Для українського ринку потрібні декларація про відповідність українським технічним регламентам і національний знак відповідності технічним регламентам, а не європейське маркування CE.

Причина суто інституційна. Взаємне визнання результатів європейської оцінки відповідності можливе лише через Угоду ACAA (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of industrial products, так званий «промисловий безвіз») між Україною та ЄС. Переговори просунулися далеко: фінальний експертний візит завершено 21 липня 2023 року, рівень узгодженості законодавства перевищив 85 %. Останній помітний крок — Закон України № 4831-IX про гармонізацію системи акредитації та технічного регулювання з правом ЄС: Верховна Рада ухвалила його 7 квітня 2026 року, Президент підписав 21 квітня 2026 року. Але між підписанням закону й ратифікацією самої угоди очікується ще 12–18 місяців (оцінювання Національного агентства з акредитації України в межах європейської співпраці з акредитації EA, погодження тексту угоди). Тож станом на вересень 2026 року ACAA все ще не підписано, і доки угоди немає, знак CE сам по собі юридичної сили в Україні не має.

Практичний висновок: фізично ввезти обладнання з маркуванням CE можна, але для введення його в обіг в Україні відповідальний суб'єкт господарювання (виробник, його уповноважений представник або імпортер) має подбати про українську декларацію про відповідність і нанесення національного знака відповідності. Наявність CE цього кроку не скасовує.

2. Що застосовується насправді: технічний регламент низьковольтного обладнання

Для джерел живлення визначальним є Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1067 (далі — КМУ №1067).

Ключові факти, які варто знати кожному імпортеру:

• Джерело — Що каже регламент：Постанова КМУ №1067 (16.12.2015)
• Основа — Що каже регламент：Розроблено на основі Директиви 2014/35/EU (Low Voltage Directive, LVD)
• Сфера застосування — Що каже регламент：Електричне обладнання, призначене для використання за номінальної напруги від 50 до 1000 В змінного струму та від 75 до 1500 В постійного струму

Оскільки КМУ №1067 узгоджений із 2014/35/EU, технічна суть вимог безпеки збігається з європейською. Інженерні рішення, вже перевірені за LVD, як правило, відповідають і українському регламенту; розбіжність лежить не в технічній площині, а в процедурі декларування та маркування (див. розділ 1).

Паралельно діє Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання (постанова КМУ №1077 від 16.12.2015), розроблений на основі Директиви 2014/30/EU; він набув чинності 20 квітня 2016 року — одночасно з початком застосування самої директиви в ЄС. Для джерел живлення обидва регламенти — низьковольтний і ЕМС — застосовуються разом.

3. Що означає «модуль A» на практиці

Найважливіша для планування новина стосується процедури оцінки відповідності. За КМУ №1067 для низьковольтного обладнання застосовується модуль A — внутрішній контроль виробництва. Це означає:

• оцінку відповідності виконує сам виробник шляхом самостійного декларування;
• залучати призначений орган з оцінки відповідності (notified body) не потрібно — третя сторона в процедурі не бере участі;
• виробник самостійно готує технічну документацію (technical file) і на її підставі складає декларацію про відповідність.

Що це означає на практиці? Поріг невисокий, але й не нульовий. Проходити дорогу й тривалу процедуру через сторонній орган не доведеться. Натомість уся відповідальність за повноту й достовірність технічної документації лежить на вас: схеми, розрахунки, перелік застосованих стандартів, протоколи випробувань, оцінка системи ізоляції. Якщо документацію підготовлено належно, декларування за модулем A — це кероване внутрішнє завдання, а не зовнішній бар'єр.

4. Компоненти на кшталт обмотувального проводу: чи потрібна окрема сертифікація?

Типове запитання відділу закупівель: «якщо ми ввозимо обмотувальний провід окремо, чи треба сертифікувати його самостійно?»

Відповідь випливає з принципу, за яким побудовано технічні регламенти: вони застосовуються до готового обладнання, що вводиться в обіг, а не до базових компонентів, безпечність яких можна оцінити лише у складі кінцевого виробу. Обмотувальний провід (код УКТЗЕД 8544 11) — саме такий компонент: він оцінюється у складі кінцевого обладнання, в межах оцінки його системи ізоляції. Тому на митному етапі окремої декларації про відповідність чи знака відповідності для нього за загальним правилом не вимагають.

Важливе застереження щодо точності: це висновок із принципу застосування регламентів, а не з окремого нормативного переліку, який би поіменно звільняв код 8544 11, — такого документа ми не знайшли. Натомість зворотний приклад показати легко: для коду 8516 79 70 00 (побутові електронагрівальні прилади, тобто готове обладнання) та сама митна база прямо показує обов'язок мати декларацію про відповідність і знак відповідності. Різниця між цими двома кодами — це різниця між готовим виробом і компонентом.

Практичний висновок: окремий обмотувальний провід не потребує власної передмитної сертифікації; він «успадковує» шлях відповідності разом із кінцевим виробом. Проте це не звільняє від необхідності мати належні документи на систему ізоляції — саме їх виробник обладнання внесе до своєї технічної документації за модулем A.

5. Чесне застереження: 62368-1 Annex J і 61558-1 Annex K в Україні чинні обидва — але сертифікат на провід має називати саме ваш стандарт

Тепер частина, яку більшість оглядів оминає, а ми — ні.

Провід з потрійною ізоляцією визнається посиленою ізоляцією (reinforced insulation) на підставі двох різних стандартів:

• IEC 62368-1 Annex J — стандарт на обладнання аудіо-, відео-, інформаційних і комунікаційних технологій;
• IEC 61558-1 Annex K — стандарт на безпечність трансформаторів, реакторів, блоків живлення та їх комбінацій (окремі частини серії 61558-2 уточнюють вимоги до конкретних типів, наприклад 61558-2-16 — для імпульсних блоків живлення та трансформаторів до них).

Обидва шляхи в Україні мають чинні національні стандарти, гармонізовані з європейськими:

• IEC 62368-1 Annex J — Національний стандарт：ДСТУ EN IEC 62368-1:2022 (EN IEC 62368-1:2020, IDT; IEC 62368-1:2018, IDT)；Статус в Україні：✅ Чинний — набув чинності 31.12.2023
• IEC 61558-1 Annex K — Національний стандарт：ДСТУ EN IEC 61558-1:2021 (EN IEC 61558-1:2019, IDT; IEC 61558-1:2017, IDT)；Статус в Україні：✅ Чинний — набув чинності 15.09.2021
• IEC 61558-1 Annex K (попередня редакція) — Національний стандарт：ДСТУ EN 61558-1:2015 (EN 61558-1:2005, IDT)；Статус в Україні：✅ Чинний — набув чинності 01.01.2016; у базі нормативних документів значиться паралельно з редакцією 2021 року

Що це означає. Правова підстава для визнання проводу з потрійною ізоляцією посиленою ізоляцією існує і діє в Україні для обох шляхів. Вибір між ними визначає не українська специфіка, а те, за яким стандартом на продукцію оцінюється ваш кінцевий виріб.

Де ж тоді чесне застереження? Воно стосується документації, а не правової бази:

1. Сертифікат чи протокол випробувань на провід засвідчує відповідність лише тим стандартам, які в ньому названо. Документ, виданий лише за IEC 61558-1 Annex K, не є автоматичним підтвердженням за IEC 62368-1 Annex J — і навпаки. Перевіряйте, що в документі постачальника названо саме той стандарт і той додаток, за яким оцінюється ваш виріб.
2. Для 61558-1 в Україні паралельно чинні дві редакції — ДСТУ EN 61558-1:2015 (на основі EN 61558-1:2005) і ДСТУ EN IEC 61558-1:2021 (на основі EN IEC 61558-1:2019). У технічній документації посилайтеся на ту редакцію, за якою фактично випробувано провід, щоб посилання в технічному файлі та в сертифікаті збігалися.

Висновок для проєктування й закупівлі: в Україні ви можете спиратися і на IEC 62368-1 Annex J, і на IEC 61558-1 Annex K — обидва мають чинні ДСТУ. Ризик криється не в тому, «який шлях обрати», а в невідповідності між стандартом, за яким сертифіковано провід, і стандартом, за яким оцінюється кінцевий виріб. Вимагайте від постачальника — зокрема й від нас — документ, у якому прямо названо потрібний вам стандарт і додаток.